| (без теми) |
[лютий. 7-е, 2010|12:09 am] |
хочеться приймати ванну знову і знову, чи принаймні напускати,
Щоб створювати ілюзію, що на мене щось чекає. і не потрібно вибирати.
ось, є ванна і годину ти можеш ні про що не думати.
просиділа дві, поки пальці не поморщилися, всмоктуючи в себе літри води.
якби приходило відчуття чистоти, але приходить тільки відчуття спустошення,
навіть якщо ванна по вінця повна.
і можна довго гратися в перевдягання,
бути хлопцем і густо фарбувати вії,
можна вдягати прозорі сорочки на голе тіло і залишати вчорашній облуплений вишневий манікюр,
можна влазити в чоловічі байкові сорочки і наповнювати їх власним запахом,
чи цілувати когось в щоку, але дуже близько до вуст,
перевдягати ланцюжки і гризти їх перед дзеркалом,
лежати на кахлях у ванній і не помітити, що пройшла година,
а ти слухаєш одну і ту ж саму пісню...
я так звикла до метушні, а все що поза скидається на маразм |
|
|
| з таким настроєм слона ми не продамо |
[лютий. 1-е, 2010|12:41 pm] |
| [ | Настрій |
| |  angry | ] |
| [ | Зараз грає |
| | Jean-ph. Verdin - Lola | ] |
злюся і не можу зупинится. допомогає тільки домашка, яка рано чи пізно закінчується...:)
-ви нервуєте? тоді дістаньте зі свого гаманця і повільно перерахуйте сто тисяч $. |
|
|
| (без теми) |
[січень. 29-е, 2010|09:03 pm] |
мрію про бузинове варення
і про твої старі-нові парфуми |
|
|
| симптом Обухівської лікарні |
[січень. 27-е, 2010|05:05 pm] |
| [ | Настрій |
| | bitchy | ] |
Хм, ось знов хірургія і розумію, що такої атмосфери немає на жодній іншій з кафедр. всім ліньки нас кудись тягати і щось показувати, а хірурги певно розуміють, що в їх справі оце "не побачити" - найрадикальніше і найпомітніше вплине на людські долі, це тобі вже не пігулки, а саме що не на є м"ясо. тільки там вам покажуть ампутацію з косметичною назвою "високий манікюр", тільки там лікарі хляскатимуть своїх колег по задниці, цілуватимуть їм руки та опускатимуть сальні жарти, тільки там на операції можна побачити новітній, патентований метод анестезії - "Мішенька, єщо чуть-чуть, патєрпі. нє хачу тєбя больше усиплять...(в сторону) шо уже, подкожку шьйотє?", тільки там голий пацієнт дрижатиме на операційному столі, а медсестри в тілогрійках ходитимуть навколо і скаржитимуться на лютий холод, тільки там маєш задоволення ходити в бахілі на голові з видом "бабуся мала ванну", ну і, звичайно, тільки там буфет, під кодовою назвою "кабак", де свіже було вчора, тому до кінця тижня будемо доїдати.
п.с. Зниження тонусу сфінктера заднього проходу - симптом Обухівської лікарні. і тут виникає питання, що там за історія з тією Обухівською лікарнею? |
|
|
| міцно і вдячно |
[січень. 14-е, 2010|12:44 am] |
| [ | Настрій |
| |  energetic | ] |
з кожним разом повернення стають все легшими, без культурного шоку, ба навіть приємними... згадується "я живу у країні, яка нікуди мене від себе не відпустить..." можливо це хворий патріотизм, але тут краще, навіть з непрохідними хащами снігу. і коли, виходячи з маршрутки ти провалюєшся по коліна, бо не наступив на втоптаний слід, а вирішив зробити свій власний у незайманій кучугурі, і від цього до тебе в чобіт потрапляє купа колючих крижин, ти кричиш від несподіванки і необгрунтованої радості і починаєш прямо таки там знімати чобіт і, балансуючи на одній нозі, витрушувати холодні каки. до тебе підходить дядько, застає тебе за роззуванням і каже - ого, ви босоніж?:) ти починаєш незвязно пояснювати, що трапилось, а він просто дає руку, щоб можна було триматися і ти підхоплюєш руку і затискаєш її міцно і вдячно. ідеш далі і розумієш, що не все витрусив, але вже не зупиняєшся, бо незручно. тоді розумієш, ти вдома, тобі незручно робити те, що тобі треба. і тут так нездорово прокайфовуєш. мерзнеш, дихаєш тільки ротом, бо ніс зайнятий продукуванням шмарклів і чомусь нічого не згадуєш. забуваєш всі 10 днів, хоча багато про них говориш. міряєш нові окуляри і думаєш, що скоро літо.
і так багато у френдстрічці, читаєш все похапцем і любиш всіх френдів за їхні чудові пости. думаєш, що обов"язково прокоментуєш, але що можна відповісти на потік свідомості, такий прозорий та зрозумілий...
а найкраще, це коли тебе чекають з чаєм біля метро. і кажуть: "ти змерзла? давай, ловимо тачку і в слона." зилишається лише затиснути руку міцно і вдячно. і знати, що не зможеш нічого пояснити, оце відчуття. нарешті! |
|
|
| golovolomka |
[грудень. 29-е, 2009|02:24 am] |
na loskyte kozhi soediniaiu rodinki, kak detskie golovolomki i kazhduj raz, polychaya raznue risynki, ponimaiu chto snovo gde-to oshiblas'...ischy novuh reshenij, no dogaduvaius, chto eto zadacha s mnozhestvom otvetov...
trogaya systavu pal'cev, zhaleiu, chto v svoe vremia sovsem ne ychila anatomiiu, teper' eto mne novo, nyzhno nachinat' snachala |
|
|
| тримай гарячий чай |
[грудень. 25-е, 2009|12:39 am] |
| [ | Зараз грає |
| | dean_martin_-_let_it_snow_let_it_snow_let_it_snow | ] |
дивно, що хтось може бути таким гарячим, під 40 градусів, коли я тут замерзаю. періодично підлажу під обігрівач і кручуся біля нього різними частинами тіла, підставляю промерзлі боки та ступні. читаю бандеролькову книгу, дивно скільки збігів. думаю збіги - свідчення того, що все йде правильно. чи нагадування, щоб ми не збивалися з обраного шляху.
так, от. повернуся до температурних питань. зима просто руйнує систему опалення мого будинку. і соромно тобі бути таким гарячим так далеко. не вірю, що ти аж настільки токсичний.
просто шкода, що не можу зробити тобі чаю |
|
|
| fed up with drinks |
[грудень. 17-е, 2009|12:21 pm] |
|
о, ще тільки початок дня і я не почуваю себе кулькою з рідиною, хоча бажання вливати в себе чай літрами вже постає на околицях свідомості. ось коли це починається. о 12. я вилила у рукомийник чашку невдалого гарячого шоколаду і тепер відчуваю несповнену потребу гарячої вологи, але не фізично... цікаво, якщо не пити, з мене вийде "кістки і шкіра"? |
|
|
| чому я не батлер |
[грудень. 15-е, 2009|04:57 pm] |
|
купила 3 фільми. всі в схожих обкладинках з гарними жінками по 30-тих. всі про війну. а ще журнал з джерардом батлером, власне обкладинкою все і закінчиться. а в мене сьогодні не дуже обкладинка, така м"ята, ще й наскрізь подимлена... |
|
|
| (без теми) |
[грудень. 14-е, 2009|11:40 am] |
|
хочу спростувати попередній пост) |
|
|
| ніч тіктоніку |
[грудень. 13-е, 2009|02:20 am] |
а скільки може бути найкращих вечорів?...
наскільки чудовою може бути одна людина?
хіба дозволено так тішитися?
мені за це нічого не буде?
гуляти нічним хрещатиком в снігу, тим же снігом обтирати білі тімберленди і танцювати те, про що не можна говорити. і зовсім непогано, навіть естетично)
і сидіти у всіх кафе вже після закриття, говорити про найкращих друзів, про те, за що ми їх любимо. пити віскі, так, це було віскі.
лежати без взуття і слухати чіїсь паскудні 3 тижні, заліковувати рани і рятувати від нудьги.
можна пити пиво з краника і хай воно тече тобі за комірець, можна їсти курку і бути масним і блискучим, можна хтіти сирні кульки, замість паличок...тобі все можна і мені. |
|
|
| моя мала і неподобство |
[грудень. 12-е, 2009|12:01 pm] |
мені так подобається моя мала, яка гукає мене пити чай. мені сподобалося прокинутися від її голосу. мені сподобалося усвідомлення того, що вона не пішла в школу з дивних причин, але потім дізнатися, що просто тому, що не захтіла. мені подобається, що ми обійналися з нею на сходах, ніби збулася наша давнішня мрія!
а не сподобалася Анна Кареніна у виконанні Вівьєн Лі. до кінця фільму вона дратувала мене бідьше ніж ніжки моєї ванної. за Анною з книги я ревіла пів ночі і втрачала свідомість у туалеті, а цю Анну я б підштовхнула сама. незабутній досвід інтерпритації класики. |
|
|
| змінила зачіску |
[грудень. 9-е, 2009|11:46 pm] |
почистила 4 апельсини, собі 2. з"їла всі 4.
пройшла зранку парком. дивно, коли змінюється місце, а не змінюються відчуття. зазвичай навпаки, ідеш тими самими вулицями, але несеш в собі кожного разу щось інше і думаєш, як все міняється, а парк як був так і стоїть, на все йому начхати. цього разу я виявилася монументальнішою за буд.матеріали. лавки в снігу, а я все в тій же шкірянці:)
якщо десь побачите людину задоволену більше ніж я, то то я. просто змінила зачіску. |
|
|
| м"ясо і хрящі |
[грудень. 8-е, 2009|11:17 pm] |
думаю про те, ким я хочу бути. наприклад з усіх рас? я вибираю монголом чи шотландцем. саме не -кою, а -ом та -ем. так, якщо бути чесною, то хочу бути чоловіком, це для початку! ще хочу мати вуса та голити голову. ходити без майки з оголеним торсом, але щоб торс був шотландський чи монгольський. мені здається, що монголи найстрашніші. вам ні? ще можна було б бути фредом дарстом з лімп бізкіт, червона адідаска в мене вже є... чи дейвом геханом з депеш мод, але в мене для цього нічого немає( ще напогано бути циганським бароном, чи просто бароном, чи псом Бароном на крайняк...( чи гоголем борделло, або просто гоголем, або краще вієм, щоб казати всім - підніміть мені повіки, і всі щоб піднімали.
але бути просто людиною дуже банально. треба дивитися глибше. в ідеалі класно бути монголо-татарським ігом. чи просто ігом, як поняттям. чи хоча б мати ім"я - Іго. або козацькою системою, козацьким роком чи козацькою шаблею.
а з побутової техніки - домашнім комбайном і крутити м"ясо і хрящі, щоб всім було ясно.
а з важкої техніки - теж комбайном чи асфальтовим катком. щоб всім було ще ясніше. і тут вже наврядчи виникнуть сумніви.
може, у наступному житті?... |
|
|
| беремо гроші за любов |
[грудень. 8-е, 2009|11:00 pm] |
давно вже так не боліли ноги від магазинів... не люблю я магазини, люблю нові шмотки, а самі магазини ні. вони як розсадники суцільної спокуси і дуже прикро знати, що тобе може хвилювати думка про щось таке матеріальне. і ще люблю дарувати подарунки, але вибирати їх справжня каторга. чи вибрати і боятися, що людині може не сподобатися те, що тебе б порадувало, або елементарно на неї не налізти, що ще гірше. навіщо людині речі, які на неї не налазять? з думкою про це все і купою трусів прилізла додому. стільки збудження від цих вогників, реклами та натовпу, ніби напилася редбулу до дурноти. і все в середині скаче і стрибає, коли плоть ледь ворушиться. навіть не знаю чому я переймаюся, що ж не так??? знаєте, буває такий внутрішній мандраж...
знайшла на кухні попкорн з кінотеатру, сирний. дивно, що в кіно він здається смачним, а вдома на смак, як пластмаса з блювотою! і такий виразний блювотний післясмак...фе
вигадали пару способів заробляння грошей. різні види селфмейду, редагування, фотографування...і так довго про все блаблабла...можна навіть надавати інтимні послуги чи робити масаж, непрофесійно, але з душею. симпатичні дівчати. ціна договірна. кол мі;) |
|
|
| парфуми |
[грудень. 8-е, 2009|01:23 am] |
ну не знаю, можливо це вже занадто. ця вечеря, справді схожа на звичайну вечерю. і вчора ще було багато музики і молодості, а сьогодні вже старість, не дивлячись на сімсонів.
я почну любити другу зміну і що я потім робитиму? я почну любити сидіння за нескінченним чаєм, я вторитиму Гемінгвею і скажу,що чай і свято завжди зі мною. і сині вогники у вікні, і камін, і ковдри... навіть не віриться, хоча це вже починає звучати фальшиво. бо я починаю вірити.
пишу листа, довжелецького, як ніколи. маю що сказати.
мерзну на стільці, ноги як шматочки льоду і жодної думки про шкарпетки, хоч ніс повен шмарклів і голос, як в старого шансоньє.
мама сказала, що я поведена на запахах. я не сказала їй, що все ще гірше.
мама купила мені капелюха, тепер я поведена ще й на капелюхах, але не більше того. |
|
|
| шоу маст гоу он |
[грудень. 1-е, 2009|10:21 pm] |
подумала, що мене знову починає затягувати чи можливо витягувати з мого нового чудового світу буденність і я піддаюся... з"являються якісь люди, намагаються впарити мені фуфел, заразити непродуктивними думками, примусити переживати старі почуття, не мої почуття, виснажуючі і обтяжливі почуття...хтось хоче підсунути мені старі граблі, щоб я знову вляпалася. а потім сказати - заспокойся, ти все ще живеш у цьому довбаному світі, нічого не змінилося, твоє о-оу тут як тут, нікуди не ділося, завжди тобою. і це саме надійне, що в тебе є.
я говорю дуже багато слів, не потрібних ні мені, ні тим людям, яким я їх говорю, бо для них в мене є інші слова, набагато кращі. я щиро вибачаюся за те, що багато говорю про ті речі, про які навіть не думаю. ніби більше нічого сказати...
але от що я скажу. за ці 2 місяці я зрозуміла, що можна жити радісно кожен свій день і це не значить, що потім довго треба буде за це розплачуватися. можна мати купу щастя за так. чи за шматок олівця. можна точно знати для чого зроблені мости, зутріти когось зовсім несподівано, лежати на всіх лавках міста, чути всіх вранішніх півнів, влаштувати 2 дими без вогню, бачити 1000 фільмів по половині, чути одну пісню 1000разів через один навушник. можна мати когось, а можна і не мати. можна споглядати, а можна діяти. і все це моє щастя. справжнє і чисте. без жодної інтриги. |
|
|
| всередині я танцюю... |
[листопад. 5-е, 2009|10:11 pm] |
|
сидіти вдома гарне діло, єдина проблема, що коли виходиш, то дуже гальмуєш. я переселилася в чудовий кіношний світ. надіюся він стане ще й книжковим! сьогодні зрозуміла, що і години на свободі, але в правильному місці достатньо, щоб вдихнути свіжого повітря і посміхатися самій до себе до кінця дня і ще пів ночі. |
|
|
| гепа |
[жовтень. 20-е, 2009|03:57 pm] |
|
я прийшла додому і вирішила поприбирати в шухляді, всілася на гепу, де в кишенці був ipod. він помер( і тепер я не можу слухати 2 свої пісні( дурна гепа, дурна голова... |
|
|
| I'm a heartbreaker |
[жовтень. 20-е, 2009|12:47 am] |
|
чудово думати, що тобі відключили нет і виявити, що таки не відключили. чудово гуляти і в неділю! круто бути в коко джамбі(банді), полюбити двох гарних людей на фотці і проспорити ту шоколадку з заднього сидіння(що ще не відомо). круто коли годинник голосно тікає, коли міліціонер хвилюється за тебе, коли до тебе стукають у вікно і світить на тебе ліхтариком, посміхається і питає, чи все ок, так, на жестах, а ти йому махаєш рукою, типу, привіт) і коли інший міліціонер зупиняє, і так кумедно безпаливно нахиляється, щоб понюхати, чи раптом ти не пила. круто, коли хтось чекає на тебе в худграфі. а може ще десь... |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
an_nut_kin